Жовтневий вітер
Опубликовано: 27 января 2024
Все змінилось дуже швидко,
Ти обрізала волосся,
Ти не сказала мені чому,
Ти втікла ... все уляглося ...
Я почув сторічний дощ
І пішов гуляти містом,
Щоб все, що залишилось,
Поділити по полицях.
І на пустелях майданів
Розмовляючі із тінню,
Я відпускав своє минуле
Димом у жовтневий вітер.
Все зробилось зовсім легкім,
Наче камінь був із льоду,
Розколовся і став теплим,
Проковтнувши усі сльози.
Дощ довів мене до дому,
Якось раптом все скінчілось,
Я сховав все у три крапки,
І забув навіщо вийшов.
Хай лишиться там, де було,
Недописане минуле,
Інше вирішиться часом,
Що створив це не міркуя.